ВІРШІ БОГДАНИ СЕРГАНЧУК

ОСІННІ ЛИСТОЧКИ

Настала осінь. Холодом

Повіяло навкруг.

Все більш береться золотом

Зелений ліс і луг.

Від вітру колихаються

Пожовклі дерева.

А листя з них зривається

І пісеньку співа:

«Веселі танцюристи ми,

Кружляєм в висоті,

Листочечки, листочечки

червоні й золоті!

Зриваємось ми зграями

З топольок та беріз,

Злітаємо, кружляємо

І падаємо вниз.

Та вітром знов піднесені

Мчимо з височини.

Нам радісно, нам весело,

Нам любо восени!

І піснею приваблені

листочки на дубах,

на вишеньках, на яблунях

Шепочуться в садках:

«Ой, як же непривабливо,

Як непривітно тут?

А нам давно вже хочеться

Звільнитися від пут.

Невже ніхто із прив`язі

Не хоче нас зірвать,

Не винесе, не вивезе,

Не пустить танцювать?»

«Та ви ж іще в зеленому, -

Їм каже вітерець. -

А в одязі буденному

Не можна йти в танець.

Як вдягнете убрання те,

Червоне й золоте,

Легкі і вільні станете.

І теж полетите!»

Злітає листя зливою

І падає німе…

Вітрець пісні наспівує,

А сам все дужче дме!