ВІРШІ ОЛЕСІ ДОМАРЕЦЬКОЇ

ВТІКАЧ З УКРАЇНИ

В нічку темную зимову,

Геть відкинувши промову,

Чоловічок утікав,

З України драла дав.

Друзі звали його Яник,

Мав він вдачу, як буяник:

Олівці любив ламати,

В людей кулі посилати.

Забрав гроші у літак.

Що не влізло - лишив так:

«Може, ще назад вернусь,

Счас до Вовіка крутнусь.

Хай прийме мене під «йолку»,

Прихоплю з собою «тьолку»...

Ой, забув про той батон -

Дідько з ним. Усім - пардон.»

Люди втікача не вбили,

Та й простити - не простили.

Довго Яника немає.

Тут Шляшко його чекає,

Гострі вила підіймає,

Іншим страху наганяє.

Дбає хто про власний рот,

Не простить того народ.