ВІРШІ ОЛЕСІ ДОМАРЕЦЬКОЇ
ВТІКАЧ З УКРАЇНИ
В нічку темную зимову,
Геть відкинувши промову,
Чоловічок утікав,
З України драла дав.
Друзі звали його Яник,
Мав він вдачу, як буяник:
Олівці любив ламати,
В людей кулі посилати.
Забрав гроші у літак.
Що не влізло - лишив так:
«Може, ще назад вернусь,
Счас до Вовіка крутнусь.
Хай прийме мене під «йолку»,
Прихоплю з собою «тьолку»...
Ой, забув про той батон -
Дідько з ним. Усім - пардон.»
Люди втікача не вбили,
Та й простити - не простили.
Довго Яника немає.
Тут Шляшко його чекає,
Гострі вила підіймає,
Іншим страху наганяє.
Дбає хто про власний рот,
Не простить того народ.